Наша історія

4 січня команда досягла 3-го місця на міському чемпіонаті з футзалу – перше місце на п'єдесталі за довгий час!

12 травня було урочисто відкрито нове поле зі штучним покриттям – 6.800 м², вартість близько 952.000 євро. Нова глава для Seestadion!

U15 (C-Jugend) здобули перемогу в своїй групі у вищій лізі.

U17 (B-Jugend) стали чемпіонами округу в групі 1 та піднялися до Bezirksliga – видатний успіх у роботі з молоддю! Також U13 (D-Jugend) здобули перемогу в групі кваліфікаційного раунду.

Перша команда розпочала новий сезон у Kreisliga B, група 2 – свідомий новий старт із молодою командою з власної молодіжної школи.

Перша команда досягла в сезоні 2020/21 4-го місця в Bezirksliga група 4 – найкращий результат з моменту підвищення у 2018 році!

Молодіжний відділ викликав фурор, здобувши чотири перемоги в групах:

• U13 (D-Jugend): перемога в групі Kreisklasse + Sonderstaffel
• U11 (E-Jugend): перемога в групі осіннього раунду + Leistungsstaffel

17 лютого U13 (D2-Junioren) виграли Cay Bau Cup з рахунком 5:3 у фіналі проти Alemannia Aachen – особливий успіх у молодіжному секторі. Почесним гостем був професійний гравець Salih Özcan (1. FC Köln).

У липні голова клубу Jürgen Heinrichs підбив позитивні підсумки розвитку клубу на щорічних загальних зборах.

Jürgen Heinrichs змінив Anton Meier на посаді голови клубу. Під його керівництвом клуб мав досягти значного спортивного підйому.

Друга команда під керівництвом граючого тренера Sven Nießen у сезоні 2012/13 піднялася з Kreisliga C до Kreisliga B – промінь надії в спортивно складний період для дорослих команд.

Успіх можна пояснити багатьма обставинами. Відмінний тренер Maaßen, досвідчені гравці Gereon, Davy, Jury, Anton, Andreas, Carsten, Ralf, Carlos, Matthias та Andreas, доповнені молодими талантами Churency, Thomas, двома Waldemars, Willy, Kevin, Daniel та Fabio, створюють сильну ігрову комбінацію. Не в останню чергу, уважне та терпляче Правління, яке завжди вірили в успіх, сприяло цьому досягненню. Дякуємо молодіжному відділу за гарну підготовку наших молодих гравців.

На наступних сторінках ти знайдеш людей, які зараз представляють наш клуб. Порядок не говорить про значимість. Найкраще було б показати їх усіх на одному фото, але це технічно неможливо.

Наше Правління у ювілейному році

Зліва направо:

Директор Torsten Schons, 2-й касир Andre Beumers,

2-й голова Günter Bernhardt, голова Manuel dos Santos, член правління Carsten Jungbluth, 2-й директор Michael Steffen, член правління Arndt Heutz, касир Jürgen Lowis,

Член правління Marcel von Helden

Наша Перша команда у ювілейному році

Задній ряд зліва:

Churency Winklaar, Matthias v. Helden, Davy Boyen(C), Daniel Lennartz, Willy Steitz, Waldemar Gizel, Kevin Jansen,

Carsten Jungbluth, тренер Andreas Maaßen

Передній ряд зліва:

Ralf Schranz, Carlos Dias, Thomas Joschko, Anton Meier,

Gereon Bahners, Andreas Grefen

Відсутні: Юрі, Фабіо да Коста та Вальдемар Еберле

Наша Друга команда у ювілейному році

Задній ряд зліва:

Martin Parma, Eddi Oglu, Michael Lintzen, Leo Lasic, Alex Prange, Jose Monteiro, Daniel Lennartz, Marcel von Helden,

Тренер Willi Beumers

Передній ряд зліва:

Andre da Costa, Yve Nießen, Sven Nießen, Paolo Pareira, Carlos Madeira, Dave Scardina, Christian Kleinpass,

Nuno Carillho

Наш молодіжний Правління у ювілейному році

Передній ряд зліва направо:

Директор Andreas Gabel, молодіжний керівник Marc Beckers,

Касир Gerd Truger

Задній ряд зліва направо:

3-й директор Sebastian Ahrendt, 2-й директор Michael Küppers,

2-й молодіжний керівник Uwe Bürschgens, член правління Leo Jansen-Wallraven, член правління Daniel Lennartz

Відсутній: 2-й касир Гвідо Герц

Наша U19 (A-Jugend) у ювілейному році

Верхній ряд зліва направо:

Тренер Ralf Schranz, Sebastian Muehlenbruch, Martin Bongartz, Maik Polywka, Jonas Abert, Maximilian Hermanns, Frithjof Hausswald, Daniel Biermann, доглядач Gerd Truger

Нижній ряд зліва направо:

Oliver Brabanski, Kevin Gut, Daniel Hamacher, Sebastian Ahrendt,

Ayhan Adams, Thorsten Hahn

Наша U17 (B-Jugend) у ювілейному році

Верхній ряд зліва направо:

Тренер Sebastian Ahrendt, Khaid Nizar Mohamed,

Christian Jülicher, Marc Winkens, Julian Wirtz, Tim Lehmkuhl,

Sven Lennartz, тренер Frank Lehmkuhl

Нижній ряд зліва направо:

Jan Berens, Jan Bachmann, Sebair Ljatifi, Domenic Richter,

Kai Lennartz, Alexander Schluns

Відсутні: Alban Gashi, Raphael Maier, Manuel Hilgers

Наша U15 (C-Jugend) у ювілейному році

Верхній ряд зліва направо:

Тренер Michael Kohnen, Nico Arend, Henning Gerlach, Dennis Kröppel, Jan Kohnen, Alexander Klein, Jonas Siegberg,

Доглядач Edi Arend

Нижній ряд зліва направо:

Ferhat Dügünyurdu, Aston Ben Kossi, Pero Lasic,

Patrick Sebastian, Justin Meegdenburg, Peter Lang

Наша U11 (E-Jugend) 1 у ювілейному році

Верхній ряд зліва направо:

Тренер Jose Costa, Frederik Bürschgens, Marcel Richter, Samuel Costa, Till Siemes, опікун Uwe Bürschgens, Simon Beeres,

Тренер Uwe Schrötter

Нижній ряд зліва направо:

Simon Laprell, Simon Schrötter, Malte v. dem Esche,

Daniel Bachmann

Наша U11 (E-Jugend) 2 у ювілейному році

Верхній ряд зліва направо:

Тренер Uli Timmer, Gianluca Houben, Brian Paulus,

Nicklas Jennissen і тренер Sinan Evren

Нижній ряд зліва направо:

Altrim Kadrijaj, Colin Timmer, Kai Moritz Beckers, Joe Schippers

Відсутні: Leon Küppers, David Distel

Наша U9 (F-Jugend) 1 у ювілейному році

Середина зображення зверху:

Тренер Achim Haimüller

Задній ряд зліва направо: Joshua Henz, Maik Buchta, Julius Haimüller, Ugur Hizoglu

Передній ряд зліва:

Ideal Islimi, Evelyn Schrader, Lars von dem Esche, Jon Sefiti

Відсутні: Rudi Klein та Heinz Hermanns

Наша команда U9 (F2-Jugend) у ювілейному році

Верхній ряд зліва направо:

Тренер Willy Steitz, Lukas Knoben, Gerit Jansen,

Тренер Michael Küppers, Johannes Meles, Luca Küppers,

Matteo Marques, опікун Marc Beckers

Нижній ряд зліва направо:

Jonas Laumen, Patrick Lima da Costa, Dominik Bslyma,

Leonhard Jansen та Nils Beckers

Відсутні: Patrick Schuller, Kevin Massaki

Наша команда Бамбіні (U7) у ювілейному році

Задній ряд зліва направо:

Опікун Erwin Laumen, тренер Guido Goertz,

Опікун Rüdiger Kandler

Середній ряд зліва направо:

Leon Josten, Arthur Hulm, Marc-Andre Laumen, Lennart Luft, Henrik Lange, Din Comadigin, Timo Jakobi,

Нижній ряд зліва направо:

Adrian Paulus, Niklas Goertz, Tim Kandler, Herbert Trotno,

Niklas Storms

Відсутній: Tim Raste

Наша команда Ветеранів (Alte Herren) у ювілейному році

Задній ряд зліва направо:

Markus Willems, AdamWyzig, Wilfried Joeris, Walter Mevissen, Manuel Cavallho, Stefan Kirches

Передній ряд зліва направо:

Jo Bronnenberg (з Frederike), Lothar Pabst, Kalle Kurz,

Arndt Heutz, Armin Schulz

Спортивні події у ювілейному році

У ювілейному 2010 році клуб відсвяткував своє 100-річчя великим спортивним святом. Відбірна команда клубу виграла з рахунком 3:2 проти команди з Bezirksliga. Резервна команда піднялася до 2. Kreisklasse. Голова клубу Josef Zohren пішов у відставку після багаторічного перебування на посаді та був призначений почесним головою.

На новий сезон 2007/2008 було запрошено Norbert Hartmann як тренера. Як позитивний супровідний ефект цього призначення, кілька гравців з Effeld приєдналися до тренера. Ці трансфери виявилися щасливим збігом обставин, адже через малу кількість гравців старших вікових груп у молодіжному відділі цього року не очікувалося переходів із власної молоді. Також довелося впоратися з кількома втратами.

Тренер Hartmann сформував однорідну команду з власних і запрошених гравців, яка дуже добре проявила себе в лізі. З самого початку команда чітко заявила про свої амбіції на підвищення завдяки гарним результатам і після 7-го туру очолила таблицю. Однак наприкінці першого кола довелося поступитися лідерством команді Hilfarth.

Між Hilfarth, Karken і нашим FC розгорнулася запекла боротьба за лідерство. У підсумку Hilfarth значно випередив. Наша команда стала другою.

Друга команда зайняла 8-е місце.

У листопаді 2007 року після короткої важкої хвороби помер Willi Mühlenbruch. Як багаторічний активний гравець у дорослій команді та команді Ветеранів (Alte Herren), а також касир молодіжного відділу, він був відомий багатьом спортсменам.

Після тривалої перерви наш молодіжний відділ у 2008 році знову зміг досягти успіхів. Так, U15 (C-Jugend) змогла здобути титул чемпіона району як на полі, так і в залі. Під керівництвом тренера Willi Beumers команда залишалася непереможною в спеціальній групі та виграла 18 із 20 ігор із різницею голів 86:17.

Щоб заощадити кошти, співробітники молодіжного відділу протягом кількох років самостійно виготовляли та збирали молодіжні ворота. Таким чином, за останні 10 років було створено 8 воріт. Основними виконавцями були Gerd Truger, Heinz Albertz та Heinz Schluns. Завдяки їхнім добрим зв'язкам із деякими компаніями вдалося використовувати їхні приміщення та обладнання. Клуб щиро вдячний цим досвідченим майстрам за їхній внесок, адже це дозволило значно заощадити кошти.

Наша команда Ветеранів (Alte Herren) у 2008 році була організатором міського чемпіонату серед команд віком понад 30 років. У турнірі взяли участь 10 команд. Почесним патроном став Werner Tellers, який також подарував кубки для турніру. Завдяки організації найстарших гравців Ветеранів турнір став приємною подією для всіх команд-учасниць.

На зборах у 2008 році був вшанований спортсмен, який багатьом також відомий як господар клубу. Heinz Lowis був нагороджений за 50-річне членство. У минулі роки він був грізним нападником у Germania, а також популярним і відомим господарем «Sportzentrale» у Lieck. Крім того, він продовжував допомагати клубу як член ради старійшин.

У 2008 році було започатковано новий захід — нічний турнір для аматорських команд. У залі в Klevchen аматорські команди змагалися у турнірі, який тривав за північ. Перша подія отримала великий відгук серед громади любителів футболу.

Юнацький відділ зрозумів, що наша U19 (A-Jugend) має великий потенціал і заслуговує на особливу підтримку. Шукали тренера, який би допоміг молоді розвиватися, і домовилися з Andreas Maaßen. Він відомий багатьом футбольним знавцям як колишній активний гравець у Heinsberg-Lieck та інших клубах. Maaßen запровадив нові методи проведення тренувань, і молодь з великим ентузіазмом долучилася до них.

На сезон 2003/2004 склалася така ж конфігурація команд і тренерів, як і в попередньому році. Два тренери Wacht і Dohmen продовжували працювати з командами. Головною метою для Першої команди було досягнення гарного місця в таблиці, адже на сезон 2006/2007 планувалося об'єднання груп Kreisliga A в одну групу, так звану одногрупову Kreisliga A. У наступні роки потрібно було досягати гарних місць у таблиці.

Перша команда не змогла повністю виправдати сподівання і зайняла 10-е місце в таблиці. Такий самий результат показала і Друга команда, що, однак, тут вважалося успіхом.

У січні 2004 року у віці 77 років помер Heinz Babucke. Babucke був членом Правління і ради старійшин, а також значною мірою формував Löwenecho.

На загальних зборах 2004 року клуб зміг провести надзвичайне вшанування. Josef Flutgraf, найстарший член клубу у віці 89 років, був членом клубу вже 77 років. Голова Küppers вручив велику грамоту і подарунковий кошик цьому зразковому футболісту. Peter Peters був вшанований за 70-річне членство, а Mathias Oligschläger і Edi Willems — за 50-річне членство.

Сезон 2004/2005 мав стати ще одним роком закріплення в Kreisliga A. Markus Wacht знову обрав шлях до Teveren, тому було запрошено Ralf Schranz як нового граючого тренера. Dirk Ryßen взяв на себе тренерську посаду у Другій команді.

Манфред Кюпперс був підтверджений на посаді голови на зборах у 2005 році. Його заступником було обрано Маттіаса фон Хельдена. Торстен Шонс став новим керівником, його заступником — Норберт Беренс, а Мануель дос Сантос залишився касиром зі своїм заступником Юргеном Ловісом.

Поки наша Перша команда завершила сезон на 9-му місці, Друга команда, вигравши лише 4 матчі, змушена була повернутися до Kreisliga C. Манфред Кюпперс взяв на себе тренування Другої команди в кінці сезону, але навіть це не змогло запобігти вильоту.

У юнацькому відділі успіхи останніх років були відсутні. Молодші вікові групи були добре укомплектовані, але у старших групах були прогалини. Тому в найближчі роки не варто було очікувати на потенційні таланти з юнацького відділу для дорослих команд. Незважаючи на це, робота над розвитком велася з великим ентузіазмом і терпінням.

У 2005 році команда Ветеранів (Alte Herren) організувала Kreismeisterschaften серед команд Ü-50, у яких взяли участь вісім клубів. Турнір став успішним заходом. Хоча перемогти в цьому турнірі не вдалося, на міському чемпіонаті в Каркені команда була успішнішою і здобула титул міського чемпіона. У фіналі проти Афховена вдалося зрівняти рахунок 1:0 в останню секунду. У серії пенальті команда проявила більше витримки і виграла з рахунком 4:2.

Велика делегація юнацького відділу взяла участь у міському святі з нагоди 750-річчя міста Гайнсберг. Святковий парад був прикрашений велосипедами з декораціями, а також було організовано змагання з попадання в ціль. Людвіг Штольц (Elektro Stolz) забезпечив усіх учасників однаковими футболками. Йозеф Флутграф, наш найстарший член, супроводжував парад на ретро-автомобілі. Цей автомобіль також був наданий Людвігом Штольцем. Наш клуб зробив свій внесок у створення цього чудового свята.

На сімейному дні юнацького відділу у 2005 році вся юнацька секція зібралася для фотографії. Центральною фігурою цього дня був Віллі Боймерс, який вже 40 років працював у клубі як гравець, тренер і наставник.

На початку літа кілька жінок звернулися до клубу з проханням створити жіночу команду. Правління підтримало цю ідею, і швидко знайшовся спонсор для забезпечення команди екіпіруванням. Жінок тренував і опікувався ними Райнер Херкентрат, дружина та дочка якого були опорою команди. На першому турнірі у Вассенберзі наші жінки одразу зайняли чудове 4-е місце.

Після цього відбувалися активні тренування на Сеєштадіоні та у залі. Команда також брала участь у турнірах для жіночих аматорських команд і проводила товариські матчі з сусідніми жіночими командами. На жаль, команда проіснувала лише 5 років, оскільки не вистачало молодих гравчинь і зацікавленості з боку інших жінок.

Під керівництвом Маркуса Вахта сформувалася команда з сильними ігровими якостями. Він також сам грав у захисті, півзахисті або на воротах, посилюючи таким чином команду. Наприкінці сезону 2000/2001 команда і тренер зайняли 5-е місце у таблиці. Португальська команда посіла 11-е місце у Крайслізі B і таким чином зберегла місце у лізі. Наша резервна команда зупинилася за крок від підвищення, посівши 2-е місце у своїй групі.

Навесні 2001 року знову відбулися вибори правління. Попереднє правління на чолі з головою Беренсом шукало кандидатів на посаду голови і дійшло згоди з Манфредом Кюпперсом. Кюпперс показав свою відданість клубу, висунув свою кандидатуру і був обраний з великою підтримкою. Норберт Беренс залишився у правлінні як заступник. На посаду секретаря був обраний Міхаель Штеффен, якого підтримував заступник Маркус Кремерс. Казначеєм став Мануель дос Сантос. Заступниками були обрані Юрген Ловіс і, як перша жінка у правлінні, Доріс Білленс.

Першою акцією нового правління стала реконструкція клубного будинку, який перетворили на затишну кімнату для зборів із барною стійкою. Крім того, було облаштовано складське приміщення як офіс. Будівельні роботи в основному виконували Манфред Кюпперс і Карл-Гайнц Янсен, які також отримали допомогу від інших членів правління. Для захисту цієї гарної споруди на вікнах були встановлені важкі ґрати. Результат можна й досі «милуватися» під час тренувань, зборів і домашніх ігор.

На вже традиційному місцевому турнірі команда району Кенгуру вдруге поспіль здобула перемогу. Цього року турнір проводився за участю рекордної кількості команд — 11.

Завдяки хорошим позиціям у таблиці за останні два роки наша Перша команда змогла виступати в об'єднаному футбольному окрузі Гайнсберг і в сезоні 2001/2002 у Крайслізі A.

Влітку 1991 року відбувся останній із загалом 30 наметових таборів. У цих таборах, наприклад, у Айфелі, Зауерланді, Австрії та Саксонії, щорічно брали участь від 50 до 80 дітей під керівництвом тодішніх молодіжних керівників Юппа Шерреса, Юнга Рюттена та Губерта Йоріса.

На момент ювілею клуб перебував на піку за кількістю членів. Приблизно 150 із 600 членів були молоддю, і приплив нових членів усе ще був значним. У змаганнях брали участь 5 дорослих команд, з яких 2 були португальськими командами.

На сезон 1985/86 вдалося знову залучити Дітера Штенделя як тренера. Правління сподівалося на хороше місце в Bezirksliga. Калле Ніссен став тренером резервної команди, але залишався доступним для «надзвичайних ситуацій» у Першій команді. Однак попередні успіхи під керівництвом Штенделя не вдалося повторити, і ми вилетіли як передостаннє місце до Kreisliga A. Наша Друга команда, португальська команда, також мала почати знову на клас нижче. Після початкового оптимізму довелося перейти до Kreisliga B.

Наша молодіжна секція щоліта організовувала Меморіальний турнір Юппа Шерреса на згадку про нашого колишнього дуже шанованого молодіжного керівника. Під керівництвом молодіжного керівника Губерта Йоріса турнір постійно розширювався і згодом перетворився на молодіжний спортивний тиждень із до 60 гостьовими командами та тривалістю майже 2 тижні.

Успішною командою молоді в сезоні 1985/86 була наша U17 (B-Jugend). Окрім перемоги в окружному чемпіонаті, вона також здобула кубкову перемогу. Команда U11 (E-Jugend) стала переможцем окружного кубка та чемпіоном змагань у залі.

Тренера Стенделя не вдалося утримати на сезон 1986/87, тому було запрошено Гайнца Хюльсена як граючого тренера. Клуб мав за мету пряме повернення до вищої ліги. У середині сезону Хюльсен попрощався, і команду далі тренував Калле Ніссен. Після гарного сезону команда посіла 2-е місце в таблиці, але підвищення все ж таки трохи не вистачило. Наша Друга команда змогла добре закріпитися в Kreisliga B, посівши 3-е місце.

Юнацький відділ знову чудово попрацював і представив чемпіона району серед U19 (A-Jugend). Тут знову виросли талановиті гравці для Першої команди.

На новий сезон вдалося запросити граючого тренера Дітмара Френцеля. Але, як і в попередньому році, наша Перша команда трохи не дотягнула до підвищення, знову посівши «лише» 2-е місце в таблиці. Резерв повторив своє 3-е місце в Kreisliga B. Перша португальська команда, яка минулого року вилетіла, програла у вирішальному матчі за підвищення до Kreisliga A проти Вальдфойхта і таким чином трохи не дотягнула до підвищення.

У цьому сезоні наші наймолодші активні гравці показали, що навіть у молодших вікових групах у клубі є багато талантів, а тренери та наставники чудово працюють із дітьми. U9 (F-Jugend) стали чемпіонами району та володарями кубка.

На загальних зборах 1988 року Рольфа Якобса було обрано головою клубу.

Окрім місцевого турніру, який тим часом став традиційним заходом, у 1988 році було проведено турнір для других команд.

Наші португальські друзі також організували турнір для своїх співвітчизників із командами з усього Північного Рейну-Вестфалії.

Повернення та підвищення до Bezirksliga (1988-1989)

Правління побачило великий потенціал Першої команди, а також добрі стосунки тренера з командою. Тому не дивно, що було вирішено продовжити співпрацю з Дітмаром. Були великі сподівання, що з третьої спроби вдасться досягти підвищення.

З самого початку команда діяла зосереджено і закріпилася у верхній частині таблиці. Наприкінці першого кола команда посіла 4-е місце. У турнірі за звання міського чемпіона в залі наша команда програла лише у фіналі команді з Обербруха.

Загальні збори 1989 року принесли несподіване повернення. Рольф Якобс оголосив про свою відставку після майже року з особистих причин. У пошуках нового голови звернулися до Тоні Файльцера з проханням допомогти, і зрештою вдалося переконати його знову очолити клуб. Збори не вагалися і обрали його з переважною більшістю голосів. Таким чином, наш клуб отримав голову, який одночасно був і почесним головою. Це, безумовно, було новинкою в історії клубу. Його заступником став Герберт Боймерс, на посаду секретаря знову було обрано Гольгера Ельшенброіха, а касирами стали Вільфрід Граф і Вільфрід Косслар. Губерт Йоріс, окрім функції керівника молодіжного відділу, також взяв на себе обов'язки заступника секретаря.

Тренер Френцель зміг представити нашу Першу команду після зимової перерви в чудовій формі, і команда почала перемагати. Незабаром команда закріпилася серед перших трьох місць у лізі. На початку травня команда вийшла на перше місце в таблиці завдяки перемозі над Порзелем. У останньому матчі на гравійному полі в Афховені – деякі стверджували, що це був найспекотніший день року – на запиленому полі було здобуто перемогу з рахунком 5:0. FC знову став учасником Bezirksliga. Під час святкування підвищення, ймовірно, було випито чимало прохолодних напоїв.

Тренер Френцель вирушив до нових горизонтів і залишив клуб, але правління знайшло більш ніж гідну заміну в особі власного вихованця Калле Ніссена як граючого тренера.

Першим випробуванням у новому сезоні Bezirksliga 1989/90 наша команда приймала команду з Зюстерзеля. Наша команда змогла перемогти з рахунком 2:0, що вселило надію на успішний виступ у лізі. Але з плином часу, частково через численні травми, команді довелося поступитися позиціями і вона опинилася в нижній частині таблиці.

У лютому 1990 року помер наш почесний голова Ервін Джулі. Він довгий час очолював Алеманію з Гайнсберга.

З початком другого кола наша команда повільно, але впевнено піднімалася в таблиці, зрештою навіть перемігши команду з Дреммена на їхньому полі в місцевому дербі. Наприкінці сезону команда могла бути задоволена 11-м місцем у таблиці. Наша Четверта команда змогла відсвяткувати підвищення до Kreisliga B.

З успішних гравців U9 (F-Jugend) попередніх років виросли U11 (E-Jugend), і в 1989 році наш клуб знову зміг представити чемпіона району та володаря кубка серед U11 (E-Jugend). Вони досягли співвідношення очок 25:3 із 51:1 за голами. Молодіжний відділ на той час мав вісім команд у змагальному процесі та надавав спортивний дім для 90 дітей і підлітків. Протягом минулого року команди взяли участь у 40 турнірах і здобули 25 призових місць.

Восени цього року у Seestadion відбувся масштабний захід. Було організовано День Зеппа Гербергера, на якому районні збірні команди U13 (D-Jugend) із 16 команд і дівочі команди U13 (D-Juniorinnen) із 6 команд змагалися між собою.

Перемога в районному кубку 1990 року

Майбутні кубкові ігри вже проводилися під керівництвом нового тренера «Атце» Танца. Після легких перемог у попередніх раундах наша команда вийшла до чвертьфіналу проти Effeld. Гра була напруженою, адже після закінчення основного часу рахунок залишався рівним, і гра перейшла в додатковий час. Вихід на поле Джо Бронненберга, який тоді грав у резервній команді, виявився вдалим рішенням тренера, адже завдяки його потужному дальньому удару у «дев'ятку» він забив переможний гол 5:4 і вивів команду до півфіналу. Цей бар'єр також вдалося подолати, і наша Перша команда після своєї кубкової перемоги 1983 року знову опинилася на порозі здобуття трофея.

У фіналі суперником була команда з Обербруха, яка грала у Вербандслізі. «Атце», як колишній гравець OBC, добре знав суперника і оптимально налаштував команду на гру проти сильнішого суперника. Перед 550 глядачами OBC спочатку тиснув, але не зміг реалізувати свої найкращі моменти. На 45-й хвилині Йохен Краппен забив єдиний гол у матчі головою, адже у другому таймі наша команда успішно відбивала атаки Обербруха. Нашій команді навіть не зарахували гол Луїса дос Сантоса. 1. FC Heinsberg-Lieck став володарем кубка 1990 року.

У сезоні 1990/91 Перша команда добре адаптувалася в Bezirksliga завдяки приємно сильним новачкам.

Восени виникли розбіжності між молодіжним відділом і головним правлінням. Причиною став перехід одного з юних гравців до Schalke 04 і пов'язана з цим велика сума, яку клуб Бундесліги перерахував нашому клубу. Через використання цих коштів виник конфлікт. У результаті весь молодіжний правління подало у відставку. На наступних загальних зборах було обрано нове молодіжне правління. Герхард Трюгер був обраний молодіжним керівником. Йому допомагали Гельмут Хільс як другий молодіжний керівник, Карл-Гайнц Мінкенберг як молодіжний секретар і Гюнтер Бернхардт як касир. У головному правлінні Майкл Янсен був обраний секретарем, а Вільфрід Косслар - касиром.

Сезон 1990/91 команди завершили наступним чином: Перша команда - 9 місце в Bezirksliga, Друга команда - 8 місце в Kreisliga B, Третя команда (португальська команда) - 1 місце і вихід у Kreisliga A, Четверта команда - передостаннє місце в Kreisliga B.

Наші U9 (F-Jugend) змогли здобути перемогу в залі чемпіонату району. Також U13 (D-Jugend) знову були успішними і виграли чемпіонат району та кубок району.

Кілька років у Bezirksliga (1991-1995)

З наступного сезону ми виступали лише з трьома дорослими командами. До сезону 1994/95 включно тренер Танц залишався з нами, і Bezirksliga вдалося утримати протягом цих років. У сезоні 1992/93 ми виглядали як майбутні переможці, адже після закінчення першого кола ми були осінніми чемпіонами на 1-му місці в таблиці. Наприкінці сезону, після спаду у формі, ми задовольнилися 6-м місцем. Наша Друга команда (португальська команда) вилетіла до Kreisliga B, посівши останнє місце в таблиці.

У 1994 році вдалося здобути віце-чемпіонство. У останньому році під керівництвом Танца також було відсвятковано віце-перемогу в кубку. Потім з сумом попрощалися з «Атце».

Корінний житель Хайнсберга Манні Кюпперс, який досі активно грає у Першій команді, тим часом взяв на себе тренування Другої команди.

У 1994 році наші Ветерани (Alte Herren) були дуже успішними. Вони стали чемпіонами району серед команд віком понад 40 років, перемігши серійного чемпіона Обербрух. Завдяки «старій» осі Liecker Ніссен, Йоріс і Бенен команда дійшла до фінального раунду FVM у спортивній школі Хеннеф.

У молодіжному відділі було активне життя і поза суто спортивною діяльністю. Так, з 1994 року відбувалися взаємні візити з клубами з міста-побратима Хайнсберга, Озімек у Польщі. Улітку 1995 року молодіжний відділ приймав у Хайнсберзі команду U17 (B-Jugend) клубу Sportowy OSP Antoniow. Роком раніше відбувся візит до міста-побратима в Сілезії. Польських гостей розважали в Хайнсберзі майже тиждень за допомогою насиченої програми. Окрім екскурсії містом, відвідування басейну та боулінгу, також була одноденна поїздка до Phantasialand у Брюлі. Звісно, також грали у футбол у рамках невеликого турніру. Організацією займалися молодіжний керівник Герхард Трюгер і його помічник Вернер Бойєр. Дружини тренерів і матері гравців U17 (B-Jugend) забезпечували гостей смачними стравами.

У спортивному плані U13 (D-Jugend) цього року знову змогли вразити, адже вони виграли не лише чемпіонат району, а й кубок району.

На загальних зборах 1995 року Герберта Боймерса, який раніше був другим головою, обрали новим головою. Його заступником став Вільфрід Косслар, секретарем залишився Майкл Янсен, а касиром став Дітмар Флойтграф.

Новим тренером на сезон 1995/96 було призначено Вернера Бродерманнса. Перші ігри під керівництвом нового тренера давали надію на гарні результати. Так, команда з Обербруха вже в першому раунді кубка була вибита з рахунком 2:1. Після інших вдалих ігор команда вийшла у фінал кубка проти VfR Tüddern. Через незадовільну гру команди ми програли супернику з Kreisliga A з рахунком 0:6. У чемпіонаті команда також швидко наближалася до кінця таблиці. Після чергової поразки з рахунком 1:5 проти Katzem Бродерманнс подав у відставку. Його аргумент, що він більше не може впливати на команду, був прийнятий правлінням, і відставка була прийнята.

Тренер Кюпперс тим часом вивів нашу резервну команду на вершину таблиці в Kreisliga B. Правління мало швидко діяти і доручило Манні Кюпперсу – на велике невдоволення тодішньої резервної команди – опікуватися Першою командою. Кюпперс взяв на себе відповідальність, але не зміг запобігти вильоту в Kreisliga A. Резервна команда посіла 2-е місце і вийшла в плей-офф за підвищення. У серії пенальті проти Gangelt-Hastenrath було змарновано три власні пенальті, і таким чином підвищення не відбулося.

Наша U13 (D-Jugend) у 1995 році взяла участь в одному з найбільших європейських футбольних турнірів. За погодженням з батьками було вирішено взяти участь у Gothia-Cup у Гетеборзі. Карл-Гайнц Мінкенберг подбав про всі формальності, і в липні команда разом із супроводжуючими Мінкенбергом, Беренсом і Кароном вирушила до Гетеборга. Спочатку поїздом до Фленсбурга, де переночували в молодіжному хостелі. Наступного ранку подорож продовжилася до Фредеріксгавна в Данії, звідки була заброньована переправа до Гетеборга. В'їзд до Данії майже зірвався через забутий паспорт, але прикордонники виявили розуміння і видали тимчасовий документ. Прибувши до Гетеборга, команда розмістилася в класній кімнаті школи з надувними матрацами та спальними мішками.

Вже сама церемонія відкриття на стадіоні Улеві була варта цієї подорожі, але й матчі проти норвезьких команд стали незабутнім досвідом. Між іграми була запланована екскурсія до парку розваг Лісеберг. Завершальна церемонія з грандіозним феєрверком, знову на стадіоні Улеві, залишиться незабутньою для всіх учасників. На зворотному шляху команда майже пропустила поїзд у Фредеріксгавні через запізнення порома. Лише завдяки командному спринту між поромом і вокзалом вдалося встигнути на поїзд, і ввечері батьки змогли знову обійняти своїх дітей.

На щорічних юнацьких турнірах часто доводилося боротися з погодними умовами. То було занадто спекотно і не було тіні, то було занадто холодно або йшов дощ, і не було де сховатися. Так виникла ідея побудувати постійне укриття прямо біля ігрового поля. На маленькому аркуші паперу після засідання молодіжного правління з'явився перший ескіз нашого сьогоднішнього відомого навісу з двома будиночками. Як «керівник будівництва» запропонував себе Гельмут Хілс, але крім планування він також знайшов спонсорів для двох дерев'яних будиночків і будівельних матеріалів та подбав про логістику.

Мурування навісу виконали енергійні пенсіонери Арнольд Кюпперс і Карл-Гайнц Янсен. Таким чином, під керівництвом молодіжного відділу були створені наші сьогодні відомі, часто використовувані будиночки. Подяка Гельмуту Хілсу за його чудову роботу.

Складний період (1996-1998)

Виліт із Bezirksliga одночасно означав початок складного періоду для 1. FC Heinsberg-Lieck. Команди дорослих досягали лише помірного успіху, а в молодіжному відділі спостерігалося зменшення кількості членів. Після першого кола сезону 1996/97 Перша команда займала 12-е місце. Також Друга і Третя команди змогли закріпитися лише в нижній частині таблиці Kreisliga B. У старших вікових групах молоді доводилося співпрацювати з іншими клубами, щоб юнаки могли грати.

До цього додалося те, що Герберт Боймерс, розчарований результатами останніх двох років, більше не висував свою кандидатуру. Він мав великі плани, але його ініціативи щодо спонсорства зазнали невдачі.

На загальних зборах 1997 року навіть після кількох спроб не вдалося знайти кандидата на посаду голови. Рада старійшин не могла зробити нічого іншого, як доручити чинному правлінню протягом трьох місяців скликати нові збори для виборів нового правління. Якщо б тоді не знайшли голову, клубу загрожувало б розформування.

Щоб цього уникнути, Рада старійшин провела переговори з потенційними кандидатами і, зрештою, знайшла їх. На наступних зборах Йохена Краппена було обрано першим головою, Губерта Йоріса – його заступником, Маркуса Кремерса – секретарем, а Дітмара Флойтграфа – касиром. Норберта Беренса і Карла-Гайнца Янсена було обрано заступниками секретаря та касира відповідно. Краппен поставив умову, що відтепер гроші на гравців більше не витрачатимуться, оскільки він вважав, що за хобі не слід ще й платити.

Успіх сезону 1996/97 знову принесла молодіжна команда. Цього разу U13 (D-Jugend) змогла виграти як чемпіонат округу, так і кубок округу.

Манфред Кюпперс залишився нашим тренером Першої команди на наступний сезон 1997/98. Наслідки нової філософії клубу почали проявлятися, адже обидві команди незабаром опинилися на дні своїх ліг. Деякі перспективні гравці залишили клуб, але ми залишилися вірними рішенню робити ставку виключно на власних гравців. Проти досвідчених команд у Kreisliga A команда поки що не могла змагатися. У підсумку обидві команди вилетіли.

У молодіжному відділі вдалося здобути перемогу в чемпіонаті округу для U17 (B-Jugend) і в залі чемпіонату округу для U17 (B-Jugend) та U13 (D-Jugend).

Наші легкоатлети з моменту приєднання до клубу виконали чудову підготовчу роботу. 80 активних спортсменів на той час мали найкращі умови для тренувань на стадіоні. З 1983 року відділення під керівництвом Хорста Ф. Бруне стало самостійним і завдяки старанності, наполегливості та великому таланту досягло певних успіхів. У 1984 році відділення представило 14 міських і районних чемпіонів, а в списку найкращих району було представлено 65 спортсменів.

У 1957 році Губерт Юліх склав свої повноваження. Його посаду голови зайняв Мартін Радемахер. Першим завданням Радемахера було реалізувати будівництво молодіжного будинку при школі в Ліку. FVM запропонувала двом клубам із Кірхговена та Ліка по одному з таких спортивних будинків за умови наявності відповідної земельної ділянки.

Громада надала земельну ділянку та субсидію в розмірі 5000 DM, і будівництво могло розпочатися.

3 серпня 1957 року будинок було урочисто відкрито. На честь відкриття районна збірна зіграла проти Alemannia Aachen. Сильні аахенці виграли матч із рахунком 7:1.

50-річний ювілей і підвищення (1960-1961)

Наступна велика подія, 50-річний ювілей клубу, вже наближалася, і команда Правління на чолі з головою Радемахером мала багато роботи. Свято тривало з 30 липня до 7 серпня 1960 року. Очевидно, натхненні 50-річною історією, у сезоні 1960/61 з результатом 78:34 і 41:7 очками команда здобула районне чемпіонство. Тепер потрібно було зіграти вирішальний матч проти чемпіона району Юліх за підвищення до Bezirksklasse. На нейтральному полі в Еркеленці Germania зіграла проти Frankonia Broich. Ймовірно, всі мешканці Ліка були на цьому матчі в Еркеленці, адже повідомляється, що того дня Лік нагадував місто-привид.

З самого початку команда з Ліка тиснула, і вже через 30 секунд Гайнц Ловіс (наш майбутній господар клубного будинку) вивів Лік уперед низьким ударом. Цю перевагу потрібно було довго утримувати, і захист Germania стояв, як стіна. Останній захисник Йозеф Янсен (Гелес Юпп) тримав оборону разом, а воротар Еді Віллемс відбивав усе, що міг. Завдяки майстерності та витривалості команда втримала перевагу до кінця. Germania Lieck стала командою Bezirksliga.

Успіхи дорослих команд, здається, надихнули і молодіжні команди, адже під керівництвом молодіжного керівника Хорста Шмідтке було досягнуто чудових результатів. Клубу також допомогло те, що не лише спортивна складова була добре організована, а й позаспортові заходи, такі як кіновечори, поїздки та чудові різдвяні свята.

У сезоні 1961/62 Перша команда розпочала дуже добре і після 5 ігрових днів навіть очолювала таблицю. На жаль, рівень гри не вдалося зберегти, і кілька ключових гравців пропустили вирішальні матчі через травми. У підсумку цього виявилося недостатньо для утримання класу, і наприкінці сезону команді довелося повернутися до Kreisklasse.

Тоні Файльцер і районні чемпіонати (1962-1965)

У 1962 році Мартін Радемахер через стан здоров'я залишив посаду голови. На загальних зборах Тоні Файльцер був обраний присутніми першим головою. Файльцер був переведений минулого року з Гаарена до Ліка як директор народної школи. Ця обставина виявилася щасливим збігом у майбутньому, адже Файльцер вже мав досвід роботи в правлінні Concordia Haaren. Його доповнили в Правлінні Губерт Ханрат, Тео Хільгерс і Губерт Ессер.

Після пониження в класі правління запросило колишнього гравця Оберліги Віллі Вікена як тренера, щоб зробити нову спробу підвищення до Bezirksliga. Уже в першій грі під керівництвом нового тренера команда змогла перемогти Aphoven з рахунком 9:1. Подібно добре команда стартувала в серії з перемоги 5:0 над Concordia Haaren. Наприкінці сезону вдалося знову відсвяткувати чемпіонство в Kreis і при цьому не зазнати жодної поразки.

У кваліфікаційному раунді всі три команди Лік, Вальберберг і Хьофен завершили з однаковою кількістю очок. Увесь раунд довелося повторити, і тут Лік програв Хьофену з рахунком 5:1, ледь не досягнувши підвищення. Завдяки протестному листу Germania вдалося домогтися того, щоб у майбутньому підвищення проводилося лише між командами району Rur-Wurm.

Навіть Друга команда змогла зайняти чудове 4-е місце у сезоні 1962/63. На загальних зборах 1963 року члени вирішили вперше створити молодіжний комітет для підтримки роботи з молоддю.

З метою економії витрат голова взяв на себе тренування дорослих на наступний сезон. Це рішення, яке виявилося також спортивно успішним, було винагороджено осіннім чемпіонством. У кінці сезону воротар Віллемс отримав серйозну травму в грі проти Кемпена. Крім того, гра була програна з рахунком 3:0, і Еді вибув на решту ігор. Кемпен завершив сезон на вершині таблиці. Хоча завдяки апеляції вдалося домогтися вирішальної гри проти Кемпена, на жаль, її також програли з рахунком 2:1, хоча воротар Віллемс уже був у формі.

Робота з молоддю в цей час досягала хороших результатів, також завдяки тому, що вчитель Файльцер у народній школі був своєрідним «мисливцем за талантами» (сьогодні сказали б скаутом) і робив це з розумінням справи. Шкільна команда зайняла 2-е місце в групі, а команда хлопців поступилася лише у фіналі чемпіонату Kreis і Кубка Kreis. Ці успіхи давали надію на гарне майбутнє, адже вперше з'явилися гравці з прізвищами Ніссен, Деккерс, Хюльсен, Фогельс або Вінкенс.

Сезон 1964/65 виявився розчаруванням для Першої команди, і перше коло завершилося на дні таблиці. Друга команда показала силу і очолила таблицю в групі з 17:3 очками. Узимку цього сезону, 29 січня 1965 року, несподівано помер капітан Першої команди Йозеф Янсен-Валльравен. Він був частиною команди протягом шістнадцяти років і був відомий у регіоні своєю відданістю та гарними виступами. Його друзі ніколи його не забудуть.

Наприкінці сезону все ж вдалося зайняти 8-е місце. У наступному сезоні наша команда знову повернулася до своєї колишньої ігрової сили і досягла осіннього чемпіонства. Однак утримати рівень гри не вдалося, і результатом сезону 1965/66 стало 4-е місце.

Успіхи молоді та підвищення (1966-1969)

Навіть у наступні роки дорослі не змогли досягти видатних успіхів, але невтомна робота в нашому молодіжному відділі принесла значні результати. Так, U19 (A-Jugend) у сезоні 1966/67 здобула чемпіонство та Кубок для Germania. Також U15 (C-Jugend) була відзначена як чемпіон Kreis, а U13 (D-Jugend) зайняла четверте місце в групі. Успіхи навіть були повторені в наступному році U19 (A-Jugend) та U15 (C-Jugend).

Ці успіхи серед молоді були значною мірою завдяки таланту молоді Ліка та відданій роботі Тоні Файльцера і Матіаса Олігшлегера як тренерів.

У сезоні 1968/69 Франц Кранц замінив заслуженого тренера Тео Хільгерса після чотирьох років роботи. Перше півріччя стало великим успіхом. Лік зміг стати осіннім чемпіоном у чотирьох категоріях: обидві дорослі команди, U19 (A-Jugend) і U15 (C-Jugend).

Однак на початку другого кола новий удар долі паралізував клуб, адже тренер Франц Кранц несподівано помер у віці лише 35 років. Втрату цього розуміючого, відданого спорту чоловіка було важко пережити, але його друг Якоб Кнаур із Хільфарта взяв на себе роль тренера і завершив шлях успіху, розпочатий Францом, підвищенням до Bezirksliga. Наша резервна команда врешті-решт поступилася резерву Alemannia Heinsberg, який із невеликим відривом утримав лідерство.

Мета — утриматися в Bezirksklasse — була досягнута під керівництвом тренера Кнаура, але раптова смерть знову потрясла клубну спільноту. Касир Горст Нойтка помер від серцевого нападу у віці лише 41 року. Йому було віддано шану.

U19 (A-Jugend) на рівні асоціації (1971-1973)

Наша U19 (A-Jugend) здобула чергові успіхи. Після перемоги в районному чемпіонаті 1971/72 команда представляла футбольний район на рівні федерації. Тут команда з Тройсдорфа була переможена з рахунком 3:0 і 4:3. Проти сильних Ренанів із Вюрзеля наша команда, на жаль, не змогла вистояти і зазнала поразки з рахунком 0:2 і 0:1.

Виліт Першої команди вдалося уникнути в сезоні 1971/72 лише завдяки допомозі найкращих гравців U19 (A-Jugend) Гайнца Гюльсена та Карл-Гайнца Декерса. Натхненний успіхами U19 (A-Jugend), які вже стали відомими, Клаус Штолль, колишній тренер молодіжної команди Ренанії Вюрзель, взяв на себе посаду тренера в сезоні 1972/73 і зміг вивести команду в середину верхньої частини таблиці.

Чемпіон округу в D-класі (1920/21)

Після Першої світової війни Франц Гьорц як голова керував справами відродженої Germania. У 1920 році Germania вдруге приєдналася до WSV і згодом утворила D-клас разом із сусідніми клубами. Незабаром клуб повернувся до своєї колишньої ігрової сили. У сезоні 1920/21 одразу ж було здобуто чемпіонський титул у цьому класі.

Ігрова сила Germania також проявилася у численних перемогах на турнірах. На спортивному святі у Вассенберзі, ймовірно, було заявлено 40 клубів. Як приз пропонувалася ріг достатку, прикрашений імперським орлом, як почесний приз. Для переможця турніру — скляний сервіз. На ріг було багато претендентів, і гасло звучало так: «Dat Hoere modde wir haan!». Так і діяла команда, опинившись у фіналі проти команди з Хільфарта. Хільфарт також хотів виграти ріг достатку, і матч закінчився з рахунком 0:0. У додатковий час воротар Lieck Бенен припустився помилки, яка призвела до рахунку 1:0 на користь Хільфарта.

Ця гра, ймовірно, була першою, в якій команда протестувала проти зарахування власного голу. Протест було відхилено, оскільки воротар Бенен зміг довести, що його обмежувала військова травма. Таким чином, ріг достатку дістався Lieck, а Хільфарт мусив задовольнитися скляним сервізом.

Криза та новий початок (1925-1932)

Потім настала серйозна криза. Найкращі гравці стали занадто старими або переїхали, а відповідного молодого покоління бракувало. Клуб опинився на межі розпуску. Порятунок приніс об'єднання з клубом Kirchhoven «Corona».

У 1931 році обидва клуби знову розділилися, і знову з'явився SV Germania Lieck. Генріх Кюпперс як 1-й голова повернув Germania до спокійного русла. Прийняття до WSV, однак, провалилося через опір асоціації, і тому клуб приєднався до DJK (Deutsche Jugendkraft). Тут «DJK Germania» вже у сезоні 1930/31 досягла вершини. Заяву клубу про повторне прийняття до WSV, яку підтримали підписами сусідні клуби, асоціація у 1932 році більше не могла відхилити.

Вже у першому сезоні 1932/33 Germania здобула перемогу в групі.

Боротьба за виживання та дербі (1933-1938)

У наступні роки клубу щоразу вдавалося лише ледве уникнути вильоту. У сезоні 1934/35, на жаль, це торкнулося нашого сестринського клубу Alemannia, як показує підсумкова таблиця.

Вирішальна гра Germania проти Alemannia описується в Heinsberger Zeitung наступним чином:

Lieck у безпеці! Heinsberg програв!

Germania Lieck – Alemannia Heinsberg 2:1

У цьому традиційному місцевому дербі вчора в Lieck обговорювалося питання про виліт, що спонукало обидві команди до максимальної самовіддачі. Так, на полі Germania відбулася емоційна бойова гра, яка для Lieck почалася багатообіцяюче, коли нападник Hülsewiche вже на 5-й хвилині забив перший гол. Але Alemannia не здавалася і змогла вирівняти гру, зрівнявши рахунок на 25-й хвилині. Глядачі постійно спостерігали за захоплюючими моментами та драматичними епізодами біля обох воріт, але до перерви більше голів не було забито. Перший тайм 1:1! Після зміни сторін обидва суперники завзято боролися за перевагу. Спочатку Germanen мали більше шансів і незабаром завдяки Hubert Jütten забили другий гол. Це підштовхнуло Alemannia до сильного тиску на ворота Lieck.

Місцеві гравці пережили напружені хвилини в обороні через численні атаки гостей, але вони знову і знову змогли відбити навіть найнебезпечніші ситуації. Коли пролунав фінальний свисток, Germania з удачею здобула два цінні очки і тим самим забезпечила своє місце у 2-й Kreisklasse, тоді як Alemannia залишила поле з розчаруванням. Виліт Heinsberg до 3-ї Kreisklasse був остаточно вирішений у Lieck. Трагічно, що саме місцевий суперник завдав Alemannia «смертельного удару».

Якби тоді знали про майбутнє об'єднання, можливо, до Alemannia поставилися б інакше і «подарували» їй одне очко.

TuS Lieck і початок війни (1938-1945)

Через 2 роки, у 1938 році, Germania також довелося перейти до 3-ї Kreisklasse. Для розширення складу гравців було вирішено об'єднатися з Turnverein Jahn Lieck у «TuS Lieck». Головою став Wilhelm Laumen. Оскільки спортивний майданчик вже тривалий час знаходився біля «Liecker Hof», тепер також було облаштовано Vereinslokal у Liecker Hof.

Наближення Другої світової війни та пов'язаний з нею військовий обов'язок ослабили ігрову силу багатьох клубів у регіоні. З початком війни у 1939 році ігрова діяльність дорослих команд повністю припинилася. Лише молодіжна команда продовжувала проводити матчі. Організаційною основою слугувала «Bann 242» — підрозділ тодішньої Гітлерюгенд. У кубковому турнірі Germania U19 (A-Jugend) перемогла сильний SV 09 Baesweiler з рахунком 6:1, але потім програла Oberbruch з рахунком 1:0 і 2:2 у матчі-відповіді. Молодіжним керівником у той час був Josef Schlicher. Тодішня U19 (A-Jugend) стала основою для відновлення клубного життя після війни. Тут грали: Heinz Zimmermanns, Willi Houben, Josef Geiser, Edmund Jansen, Willi Jütten, Gerhard Behnen, Klaus Mühlstroh, Hubert Houben, Matthias Jansen, Willi Ohlenforst та Josef Hülsen.

Навіть у Ліку футбол ще до 1910 року був частиною регулярних зустрічей тодішнього клубу неодружених. На Клаузер Берг – з іншого боку від Клостерхофу – на лузі неодружені проводили час, граючи у футбол.

Кількісно команда тоді ще не була сильною, тому з часом до неодружених приєдналися друзі з школи плетіння кошиків у Гайнсберзі як партнери по грі. Їх очолювали брати Йоганн і Вільгельм Гайзер, які тоді проживали в нинішньому будинку фон дер Форст на Вальдфойхтер Штрассе.

Ця весела діяльність у грубому спорті, без великого знання правил, спочатку не подобалася старшому поколінню, тим більше, що один неодружений – як підтвердження слів старших – під час однієї з ігор зламав гомілку. Збентежені та шоковані цією серйозною травмою, неодружені припинили займатися спортом.

Кошикарі виявилися трохи витривалішими, залишилися вірними спорту і продовжували насолоджуватися грою з круглим м'ячем. Незабаром було вирішено наслідувати приклад деяких сусідніх сіл, таких як Дреммен, Обербрух, Шафхаузен і Вассенберг, і заснувати власний клуб. 13 травня 1910 року значна кількість молодих чоловіків, захоплених футболом, зібралася для заснування футбольного клубу в гостьовому будинку Йозефа Тілльманса (нашому колишньому клубному закладі «Zur Sportzentrale») у Ліку. Заснування клубу було одноголосно ухвалено, і клуб отримав назву «Spielverein Germania Lieck». Першим головою було обрано Йоганна Рандерата, іншими членами Правління стали брати Йоганн і Вільгельм Гайзер, Франц Гьорц і Леонард Шірен з Ендебруха. Цей Леонард Шірен незабаром взяв на себе головування, оскільки Йоганн Рандерат через одруження переїхав до Лангброїха. Перший футбольний комплект був подарований братами Гайзер і складався з поздовжньо-смугастої червоно-чорної футболки та такої ж смугастої шапочки.

У цьому елегантному комплекті в засновницький період грала така команда: воротар Франц Гьорц, Крістіан Велен, Вільгельм Гайзер, Вільгельм Хільгерс, Петер Ебен, Голландець Пір (справжнє ім'я невідоме), Вільгельм Гьорц, Райнер Флорак, Германн Бенен, Едмунд і Леонард Янсен.

Перша гра клубу проти Шафхаузена, на жаль, завершилася поразкою 1:4, проте молода команда не зневірилася і з кожною грою покращувала свої навички. З ростом майстерності зростало і визнання серед населення, а разом із цим і кількість членів клубу. У 1912 році клуб налічував вже близько 100 членів. У цей час у клубі також почали займатися гімнастикою, і зростаюча кількість прихильників цього виду спорту призвела до відокремлення у 1912 році в окремий гімнастичний клуб «Jahn Lieck».

Проведення великого спортивного свята у 1912 році показало, що відокремлення не мало негативних наслідків для футболу. Спортивний майданчик тоді вже знаходився поблизу нинішнього «старого поля» за Гренцграбеном на Хорстер Вег/Мартінусштрассе. У турнірі також брала участь військова команда 28-го полку, яка перебувала на маневрах у районі Гайнсберга. Лік зміг перемогти команду з рахунком 6:1, незважаючи на перерву в грі. Під час гри м'яч потрапив між голову нападника і ногу захисника і з гучним тріском луснув. За переказами, причиною цього був потужний удар Петера Ебена, і ця слава ще довго його супроводжувала.

У той час команда з Ліка була однією з найсильніших у районі, і цей факт, а також зростаючі амбіції спонукали «Германію» у 1913 році стати першим футбольним клубом округу, який приєднався до тодішнього Західнонімецького футбольного союзу (WSV). Тепер можна було змагатися з сильними суперниками, і так команда грала, зокрема, проти команд Шіфбана, Вальхаузена і Айнтрахта Менхенгладбаха. Хоча ці ігри були дуже повчальними, подорожі були дуже дорогими, і у 1914 році було вирішено знову вийти з союзу і надалі змагатися у товариських матчах із сусідніми клубами. Спортивний майданчик на Хорстер Вег довелося незабаром залишити, оскільки громада здала його в оренду для інших потреб.

Тож на короткий час поле поруч із сучасним спортивним майданчиком у Кірхговені використовувалося спільно з футболістами з Кірхговена. Але незабаром клуб знову зміг повернутися на Horster Weg, де було облаштовано нове поле на місці сучасного «старого поля». Тут з великою любов’ю власними силами були виготовлені два гарні дерев’яні ворота для першої гри. Шок був великий, коли в день гри ворота зникли безслідно. Очевидно, якийсь будівельник, не маючи власної деревини, поповнив свої запаси для даху. Швидко було знайдено заміну, і гра все ж таки відбулася.

Для молодого клубу Germania початок Першої світової війни став серйозним ударом у розвитку, адже багатьох активних гравців було призвано на військову службу. Ігрова діяльність повністю припинилася.

Після закінчення світової війни життя поступово нормалізувалося, і футболісти знову зібралися разом. Однак 17 футболістів не повернулися, оскільки загинули на війні.